До Жовтневого районного суду м.Маріуполя як адміністративного суду 87500, м.Маріуполь, пр.Металургів, 31 Позивач : ………….. ... 87500, м.Маріуполь, пр. ............ Тел. 340159
Відповідач : Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя 87500, м.Маріуполь, вул.Зелинського, 27-А Тел.53-29-70
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Відповідно до абз.2 ст.1 Закону України №2195-1У від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" я маю статус дитини війни, оскільки на 02.09.1945 року мені не виповнилось 18 років. Відповідно до ст.6 цього Закону з 1 січня 2006 року щомісячно мені повинна виплачуватися як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак вищевказана соціальна допомога органами Пенсійного фонду України мені не нараховувалась та не сплачувалась. Проте пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. Тому згідно з роз»ясненнями, викладеними у листі Вищого адміністративного суду України від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 з огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, підстав для стягення виплат за 2006 рік не мається.
Законом України № 489-У від 19.12.2006 р. „Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме ст.71 п.12 призупинила дію ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2007 році. Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі №1-29/2007, вирішив: п.1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст. 71, яким зупинено дію ст.6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" п.3 Положення ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" №489-У від 19.12.2006 р. визнані неконституційними. п.5 Рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій, положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. п. 6 Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме п.12 ст. 71, яким зупинено дію ст.6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційними. Вищий адімінстративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив, що із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . Після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Тобто, відповідно до вищевказаного роз»яснення у 2007 році право підвищення до пенсії мали нараховуватись органами ПФУ у період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Вищий адімінстративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив , що з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" . Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV , поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати (з 22.05.2008 року) особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Будь-які обмеження щодо виплати у 2009 році соціальної допомоги, передбаченої ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» чи іншими Законами України не передбачались. Тобто у 2009 році соціальна допомога повинна була виплачуватись в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", є протиправною та такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 „Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Мої законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Я маю похилий вік, дуже поганий стан здоров*я, погано рухаюсь, майже не встаю з ліжка. Раніше у мене не було можливості звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того, норми Закону постійно призупинялись, скасовувались, а потім знов поновлювались внаслідок рішень Конституційного Суду. Крім того, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами Тому вважаю, що моє право на звернення до адміністративного суду за поновлення моїх порушених прав не може бути обмежено річним строком, як це передбачено ч.2 ст.99 КАС України. Відповідно до внесених змін, стаття 18 КАС України була доповнена п.3, згідно з яким місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні у тому числі усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг". Згідно п. З Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за N 1261, завданням Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. При цьому згідно п. 2 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією. Тому відповідачем по справі має бути саме орган ПФУ. На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 3, статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", статтями 8, 22, 55, 95 Конституції України, статтями 6, 17, 18, 19 та статтями 104-108 Кодексу адміністративного судочинства,
ПРОШУ СУД: 1. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року;
2.Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування мені щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
3.Визнати моє право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, встановленого ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року, зобов'язавши управління ПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області провести мені нарахування та виплату підвищення до пенсії за вказані періоди часу з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою надбавки до пенсії в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком.
4.Справу прошу розглянути у мою відсутність.
Додатки: копія паспорта, копія пенсійного посвідчення, квитанція про сплату судового збору, копія ідентифікаційного коду, копія позову з додатками для відповідача.
«____»__________________ 2010 г ________________________ (дата) (підпис)
